Тенор і місто
Карузо та Сорренто
Енріко Карузо, тенор із Неаполя, та його останнє літо поблизу Сорренто, а також пісня Лучо Далли, що народилася в готельному номері над морем.
Зарезервуйте місця ↗Тенор із Неаполя
Енріко Карузо народився в Неаполі 25 лютого 1873 року і помер там же 2 серпня 1921 року у віці 48 років. Наступного дня після народження його охрестили в церкві поруч із домом його родини на вулиці Санті-Джованні-е-Паоло. Його загальновизнано найвидатнішим тенором XX століття та першою міжнародною зіркою звукозапису — близько 250 комерційних записів, зроблених між 1902 і 1920 роками. Його кар'єра привела його до Метрополітен-опери в Нью-Йорку, де він виступив 863 рази, але він залишався неаполітанцем і на біс співав пісні рідного міста.
Голос із запису
Карузо та грамофон просували одне одного. Його 12-дюймові платівки вміщали лише близько чотирьох з половиною хвилин, тож арії, які він записував, добирали або скорочували відповідно до цього. Його записи Vesti la giubba 1902, 1904 та 1907 років були серед найбільш продаваних платівок епохи 78 обертів. Тенор у концертній залі Сорренто працює в традиції, яку значною мірою сформував Карузо: один голос, короткий відомий твір і публіка, яка знає мелодію.
Останнє літо
Після тяжкої хвороби в Нью-Йорку Карузо у травні 1921 року вирушив до Італії на відновлення. За словами його дружини Дороті, у Неаполі та Сорренто він, здавалося, одужував і набирав вагу. У липні друзі намовили його на виснажливі екскурсії у спекотну погоду, і гарячка повернулася. 31 липня його супровід вирушив із Сорренто до клініки в Римі, але коли вони дісталися Неаполя, він був уже тяжко хворий. За два дні він помер у готелі Vesuvio у Неаполі. Король Італії Віктор Еммануїл III відкрив Королівську базиліку Сан-Франческо-ді-Паола для його похорону, на який прийшли тисячі людей.
Готель над морем
Готель Excelsior Vittoria стоїть на скелі над водою в Сорренто. За сюжетом пісні Caruso, співак і автор пісень Лучо Далла зупинявся там — за збігом обставин, у тому самому номері, де Карузо провів деякий час незадовго до смерті. Власники розповіли йому про останні дні тенора та про його пристрасть до однієї з юних учениць, і ця історія надихнула Даллу на пісню.
Пісня
Caruso була написана Лучо Даллою у 1980-х роках і присвячена тенору. У ній ідеться про чоловіка, який ось-ось помре і дивиться в очі дівчині, яка була йому дорога, а в тексті є тонкі відсилання до людей і місць із життя Карузо. Сорренто з'являється як Surriento — його неаполітанська назва, — нагадуючи про часті візити Карузо до цього приморського містечка. Приспів побудований на Dicitencello vuje — неаполітанській пісні, опублікованій 1930 року. Власне відео Далли до цієї пісні було знято в люксі Caruso готелю Excelsior Vittoria.
Після Далли
Інші співаки підхопили цю пісню. Лучано Паваротті виконав її 1989 року на своєму альбомі Tutto Pavarotti, а версія Флорана Паньї 1996 року сягнула другого місця у Франції. Після смерті Далли пісня увійшла до італійського чарту синглів і досягла другого місця. Пісня, написана в номері соррентійського готелю для неаполітанського тенора, стала стандартом для тенорів загалом — ось чому вона з'являється в програмі, що починається з опери.
Місце в концерті
Caruso належить до пісень, названих для другої половини соррентійського концерту, поряд з 'O sole mio, Torna a Surriento та Funiculì funiculà. Програма може змінюватися, тож це ймовірний твір, а не обіцянка. Якщо ви його почуєте, ви будете недалеко від скелі та готелю, що надихнули його, — саме така місцева деталь, яку може запропонувати концерт у Сорренто і не може стадіонний концерт. Прислухайтеся до неаполітанських слів у приспіві, які вплітаються у стандартну італійську.
Джерела