Друга частина
Неаполітанські пісні: пояснення
Неаполітанські пісні в другій частині концерту для новачків: звідки походить canzone napoletana і які її найвідоміші пісні.
Зарезервуйте місця ↗Що таке canzone napoletana
Canzone napoletana — це назва пісні неаполітанською мовою, зазвичай написаної для одного голосу, найчастіше чоловічого, хоча її співають і жінки. Переважають пісні про кохання та серенади, і чимало з них тужать за Неаполем минулих часів. Це популярна музика, створена композиторами, а не анонімна народна пісня. Santa Lucia, Funiculì funiculà, Torna a Surriento та 'O sole mio — найвідоміші назви. Слова написані неаполітанською, тож вони відрізняються від літературної італійської, навіть коли зміст легко вгадати.
Пісенний конкурс, який створив жанр
Від 1830-х років жанр мав щорічну сцену: конкурс пісенної творчості, приурочений до фестивалю П'єдіґротта, названого на честь церкви в неаполітанському районі Мерджелліна. Конкурс проводився регулярно до 1950 року. Емігранти з Неаполя та півдня рознесли ці пісні за океан приблизно між 1880 і 1920 роками, а гастролюючі тенери, серед них Енріко Карузо, підтримували їхнє життя, виконуючи музику рідного міста на біс.
O sole mio
Датована 1898 роком, вірші Джованні Капурро, а мелодію приписують Едуардо ді Капуа. Назва означає «моє сонце». Упродовж приблизно 75 років мелодія належала лише ді Капуа, аж поки дочка Альфредо Маццуккі не заявила про частку для свого батька, і туринський суддя погодився з цим у 2002 році. На Олімпійських іграх 1920 року в Антверпені вона замінила італійський гімн, музика якого не знайшлася. Мелодію цієї пісні використав Елвіс Преслі у своїй It's Now or Never.
Torna a Surriento
Брати Ернесто та Джанбаттіста Де Куртіс — музикант, а також поет і художник — створили цю пісню, назва якої означає «Повернися до Сорренто». За традицією, її написали 1902 року, коли мер Сорренто попросив Джанбаттісту скласти пісню для прем'єр-міністра Джузеппе Дзанарделлі, який тоді зупинився в готелі Imperial Hotel Tramontano. Новіші дослідження припускають, що брати зареєстрували її ще 1894 року. Так чи інакше, це єдина пісня цього вечора, у якій названо місто, де ви сидите. Клод Авелінг написав англійський текст Come Back to Sorrento.
Funiculì, Funiculà
1880 року у своєму рідному місті Кастелламмаре-ді-Стабія Луїджі Денца поклав на музику вірші журналіста Пеппіно Турко, присвячені новому фунікулеру на Везувій. Того ж року дует представив пісню на фестивалі П'єдіґротта, і вже за дванадцять місяців друковані наклади Ricordi перетнули мільйонну позначку. Ріхард Штраус і Микола Римський-Корсаков обидва сприйняли її як народну пісню й цитували, а Денца виграв проти Штрауса судовий позов. Уперше її заспівали в готелі Quisisana у Кастелламмаре-ді-Стабія.
Santa Lucia та пізніші класичні твори
Santa Lucia — традиційна неаполітанська пісня, яку Теодоро Коттрау переклав італійською та опублікував у Неаполі 1849 року як баркаролу; це перша неаполітанська пісня, що отримала італійський текст. Жанр продовжував дарувати улюблені мелодії й після 1950 року — такі, як Malafemmena Тото та Maruzzella Ренато Карозоне. Концертна попурі з неаполітанських пісень може сягати від XIX століття аж до XX, і саме тому друга частина легко переходить від баркароли до повоєнної мелодії.
Caruso
Лучіо Далла написав Caruso у 1980-х як данину пам'яті неаполітанському тенору. Далла зупинився в готелі в Сорренто, у тій самій кімнаті, де незадовго до смерті мешкав Карузо, і власники розповіли йому про останні дні співака. Приспів запозичує мотив із Dicitencello vuje — неаполітанської пісні 1930 року. Це сучасна пісня з неаполітанським корінням, і нею часто завершують концерт такого типу.
Чому вони так добре звучать після опери
Багато з цих пісень написано в традиції неаполітанських романсів, у стилі, близькому до опери, і саме тому тенори ставляться до них як до концертного репертуару, а не як до легкої розваги. Самі Три Тенори виконували «'O sole mio» разом як свою візитівку, а перша частина цього вечора готує слухача: спершу арії, а потім мелодії, що виросли з тієї самої італійської вокальної традиції.
Джерела