Перша частина
Тенорові арії для тих, хто тільки знайомиться з оперою
Оперні арії, названі для соррентського концерту, для тих, хто тільки знайомиться з оперою: історії, що стоять за Vesti la giubba, E lucevan le stelle та Nessun dorma.
Зарезервуйте місця ↗Арії коротко
Арія — це сольний номер, узятий з опери чи подібного сценічного твору. Концерт збирає кілька з них докупи, щоб ви почули найяскравіші моменти різних опер за один вечір, без сюжетів, які їх пов'язують. Тенор — найвищий із звичних чоловічих голосів — має чимало найвідоміших арій, і саме тому тенорове тріо може заповнити всю програму самими лише аріями. Кожен твір нижче виконується італійською, і кожен звучить самодостатньо. В опері також використовують речитатив — наближені до мовлення уривки, що несуть сюжет між аріями; концерт їх опускає й залишає самі мелодії.
Vesti la giubba
Ця арія походить з опери «Паяци» Руджеро Леонкавалло, прем'єра якої відбулася 1892 року. Співак виконує роль Каніо — мандрівного актора, який щойно дізнався про зраду дружини, але мусить усе одно вдягнути костюм клоуна й вийти на сцену. Ця арія — втілення трагічного клоуна, що усміхається зовні й плаче в душі. Назва означає «вдягни костюм», а англійською її часто називають On with the Motley. Записи Енріко Карузо 1902, 1904 та 1907 років були серед найбільш продаваних платівок епохи 78 обертів.
E lucevan le stelle
Вона належить опері «Тоска» Джакомо Пуччіні, яку вперше почули в римському театрі Костанці 14 січня 1900 року — на день пізніше, ніж планувалося, через побоювання заворушень. У останній дії художник Каварадоссі перебуває у в'язниці, і йому залишилося жити годину. Він просить дозволу написати листа Тоскці, але спогади переповнюють його, і лист перетворюється на арію: «і сяяли зорі». Це одна з двох знаменитих арій опери, поряд із «Vissi d'arte» самої Тоски.
La donna è mobile
Це пісня герцога Мантуанського з «Ріголетто» Верді, вперше поставленого у венеційському театрі Ла Феніче 11 березня 1851 року, з Раффаеле Мірате в ролі герцога. Назва означає «жінка мінлива». Верді тримав її в таємниці від співаків та оркестру аж до кількох годин перед прем'єрою і заборонив будь-кому насвистувати її; кажуть, уже наступного ранку її співали на вулицях. Вона триває лише дві-три хвилини, що робить її улюбленим концертним номером для тенорів.
Nessun dorma
Вона походить з останньої дії «Турандот» Пуччіні, яку він залишив незавершеною, померши 1924 року; її дописав Франко Альфано, а прем'єра відбулася 25 квітня 1926 року. Її співає принц Калаф, промовляючи «нехай ніхто не спить». Він розгадав три загадки принцеси, і вона може стратити його, якщо до світанку вгадає його ім'я, тож він сподівається перемогти вже вранці. Лучано Паваротті вивів її далеко за межі оперного театру, заспівавши на чемпіонаті світу 1990 року, а згодом вона увійшла до найбільш продаваного класичного запису в історії.
Оркестрова передишка
Програми таких концертів іноді включають інструментальний твір, і «Інтермецо» з «Сільської честі» П'єтро Масканьї — один із тих, що отримав назву на честь соррентського концерту. Прем'єра опери відбулася 17 травня 1890 року в римському театрі Костанці. Від 1893 року її часто ставлять разом із «Паяцами» як подвійну виставу, яку жартома називають Cav and Pag, тож перша частина концерту тихо перегукується зі знаменитим вечором в опері.
Гранада та інші згадані твори
«Гранада» мексиканського композитора Агустіна Лари, написана 1932 року, присвячена іспанському місту; це візитівка Хосе Каррераса, і єдина пісня, яку всі три учасники оригінального тріо «Трьох тенорів» виконували як соло на різних концертах. «Nel blu dipinto di blu» та «Con te partirò» — пізніші пісні, пов'язані з Доменіко Модуньйо та Андреа Бочеллі. Програма може включати їх поряд з аріями, наведеними вище, і обидві вони знамениті: «Nel blu dipinto di blu», відома як «Volare», перемогла на Санремо 1958 року та посіла третє місце на Євробаченні, а «Con te partirò» вперше заспівав Бочеллі на Санремо 1995 року.
Джерела